Довоєнні професії військовослужбовців які воюють поблизу Горлівки

З 2014 року, “волонтерячи” та працюючи у зоні так званої АТО, я зустрічав тисячі неймовірних та надзвичайних людей. Дехто з них розповідав про себе більше, ніж зазвичай, і я дізнавався про нього як про людину.

Були ситуації, коли в одному бліндажі на передку разом жили ідейний націоналіст та ідейний комуніст. Зустрічались бійці, котрі пересмикнути затвор боялись до смерті, проте готували як боги і могли під лютим обстрілом спокійно ходити окопами й розносити бійцям вечерю. Ще одне, на що я особисто звертаю увагу – довоєнні професії військовослужбовців.

Дуже люблю працювати зі 128-ю бригадою, чи то пак, Закарпатським Легіоном, який зараз утримує одну із найближчих до сепарів позицій, де постійно відбуваються бої. І вирішив поділитись з вами історіями кількох абсолютно різних людей цього підрозділу, котрі просто зараз боронять Україну на горлівському напрямку.

Отож!

Юрист

Христину зустрічаємо у Зайцевому й одразу тонемо у великих голубих очах. Вона в формі, берцях, на обличчі усмішка, а в руках рідний Phantom – безпілотник, оператором якого і є Христина. Часто саме завдяки роботі цієї тендітної дівчини бійці можуть дізнатись, звідки ведуть вогонь, де окопуються сєпари і з якої сторони повзе ДРГ.

Христина – дипломований юрист. Власне, юристом до війни і працювала. Коли конфлікт розпочався, стала активно займатись волонтерською діяльністю – збирала та возила на передову найнеобхідніше. Потім була парамедиком групи лікарів-волонтерів ASAP у групі Ромашки, якраз неподалік, поблизу Зайцевого. У 16-му році, що називається, “доволонтерилась” – підписала контракт із ЗСУ і пішла у гірську піхоту оператором дрона.

Головний технолог з переробки лікарських рослин

З Віталієм на псевдо “Естет” зустрічаємось вже не вперше, завжди приймає у себе на позиціях із щирою посмішкою і першим питанням, чи знімальна група буде каву. Він, як і Христина, “доволонтерився”. Довго допомагав підрозділам, котрі стояли біля Донецького Аеропорту на відомій і дуже гарячій позиції “Зеніт”. Коли вирішив піти воювати, підрозділ обирав за принципом “хто стоїть на “Зеніті”. Тоді там перебувала гірсько-піхотна 128-ма бригада, тож до неї і мобілізувався.

Зараз вже каже, що ненавидить саме слово “волонтер” – воно, на його думку, дискредитувало себе склоками у спільноті та зірковістю окремих волонетрів.

Голова облради

Із “Естетом” його поєднує принцип вибору бригади. Це його другий заплив у зону АТО. На початку війни служив у “Дніпро-1” – воював в Пісках. Тож і пішов у 128-му, коли вирішив продовжити службу.

З цим персонажем я познайомився у переддень Нового Року, коли той нарізав салати та коптив курей менш ніж за 100 метрів від позицій терористів у Жованці. Тоді веселий, гуморний боєць показував залишки снарядів, котрим терористи щедро посипали його позиції і розповідав про новорічний стіл на передовій. Я спитав, що означає його позивний “Депутат”, очікуючи якоїсь смішної історії. Відповідь мене трохи шокувала – бо колишній депутат Сумської міськради, а згодом голова Сумської облради. Себто, не просто “Депутат”, а Салатенко Семен Павлович!

Політиків мені доводилось в АТО зустрічати вкрай рідко, особливо тих, хто реально воює, та ще й на самісінькій передовій. Чому пішов на фронт? Каже – патріот і націоналіст. Для нього достатньо.

Футболіст

А цей 21-річний хлопчина ніяких політичних амбіцій не має – моментально змушує себе полюбити. Своєю щирістю і простотою.

Для нього захист Батьківщини – вчинок кожної нормальної людини, тож отримавши повістку одразу пішов у військомат, не на “строчку”, а одразу на трирічний контракт. Мене особисто, дуже вразило те, що Тьома, коли пішов воювати, ВЗАГАЛІ не знайомився з умовами. Тобто, він просто пішов захищати свою землю. І дуже був здивований, коли на “учебці” йому на картку впало 6 тисяч зарплатні. Не знайомий з його батьками, проте мушу зазначити – вони виховали справжнього чоловіка.

“Я коли на учєбці отримав першу зарплату у шість тисяч, я був, чесно, трохи офанарєвший!” – каже він.

З першого класу і аж до війни головним захопленням бійця був футбол. Він грав у місцевій команді і мав футбольні плани на майбутнє. Проте, війна їх змінила. Та Артем ставиться до цього з гумором – по війні щось придумає!

“Учитель словесности”

За що я люблю таких людей, то це за те, що вони стають кісткою в горлі моїм колегам, котрі зовсім не колеги, себто, “рассєйскім прапагандістам”.

“Валдай” – вчитель російської мови та літератури. А ще – затятий турист. Псевдо “Валдай” – від Валдайського краю, де він мандрував і де йому дуже подобається. А ще, від Валдайського дзвоника, бо голос гучний. А ще він колишній десантник. Проте, у мирний час став вчителем. Спершу працював із “складними” дітьми, потім влаштувався у загальну школу. І саме один випадок у школі став останньою краплею, щоб піти воювати за Батьківщину. Одна з мам вихованців спитала його: “Скажите, пожалуйста, в свете событий, которые происходят в Украине, отжим Крыма, агрессия на Донбассе Российской Федерации, Вам ничего внутри не зажимает, что Вы детям преподаете язык захватчиков?“.

Викладацькі здібності застосовує і на війні. Вчити молодих бійців легше. Тут і вчительські навички, і вміння працювати із непростою аудиторією. А ще, сміючись каже, слідкує за чистотою мовлення у підрозділі. Несуттєво – говорять українською чи російською. Аби не суржиком.

 

Це п’ять абсолютно різних людей з різних регіонів, котрих об’єднав Закарпатський Легіон. Насправді, таких історій безліч. Багато чудових, різних і цікавих людей можна знайти на передовій у будь-якій бригаді.

І я вас попрошу пам’ятати, що солдати – це не просто статистичні одиниці, а персоналії зі своєю багатою історією.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *