Начальники оперативного відділу

Начальники оперативного відділу

  1. підполковник                                 ІВАНОВ Семен Павлович                                            (06.41 – 12.41)
  2. полковник                                        ГРЕЧИХИН Володимир Понтелеєвич                 (12.41 – 06.44)
  3. полковник                                        СОЛНЦЕВ Микола Арсенович                                 (03.44 – 08.46)
  4. полковник                                        КИРИЛЮК Валентин Олексійович                       (02.67 – 10.69)
  5. полковник                                        НАЗАРЕНКО Олег Миколайович                           (10.69 – 11.72)
  6. полковник                                        ЦАРАПКІН Дмитро Гаврилович                           (11.72 – 07.75)
  7. полковник                                        АБУШЕВИЧ Аркадій Єльович                                 (07.75 – 12.86)
  8. полковник                                        ГАНЖА Георгій Якович                                             (04.87 – 08.87)
  9. полковник                                        ХОДИН Олег Михайлович                                        (09.87 – 07.88)
  10. полковник                                        ПОНОМАРЬОВ Володимир Павлович                 (08.88 – 05.90)
  11. полковник                                        ГАБОВ Георгій Георгійович                                     (06.90 – 05.91)
  12. полковник                                        ГРИГОРЬЄВ Валерій Володимирович                 (07.91 – 07.92)
  13. полковник                                        ДЕНИСЮК Олександр Іванович                            (01.93 – 10.96)
  14. полковник                                        ЛАЗАРЄВ Олександр Львович                                (12.96 – 08.98)
  15. полковник                                        ДОВМАТ Володимир Ілліч                                      (12.98 – 04.99)
  16. полковник                                        НОСІКОВ Володимир Олександрович                (05.99 – 10.00)
  17. полковник                                        ГОРОШНІКОВ Сергій Вікторович                          (08.01 – 05.02)
  18. полковник                                        АЛЕКСЕЄНКО Леонід Броніславович                  (07.02 – 12.05)
  19. полковник                                        БУРАК Ігор Леонідович                                             (04.06 – 12.10)

Вони були кращими

Генерал армії ІВАНОВ Семен Павлович

Народився 13 вересня 1907 року в селі Поречено Смоленського району Смоленської області в сім’ї селян.

У 1919 році по закінченню місцевої початкової школи переїхав до Смоленську, де пішов працювати ремонтним робочим на залізничну дорогу та одночасно продовжив навчання у школі. З 1921 року перебував у частинах особливого призначення.

У 1926 році добровільно пішов до Красної Армії та був направлений до 1-ї Московської піхотної школи імені М. Ю. Ашенбренера. По закінченню школи в 1929 році Іванов призначений командиром взводу  16-ї стрілецької дивизії імені В. І. Кіквідзе. У 1936 році з посади виконуючого обов`язки командира полку капітан Іванов був направлений на навчання до Військової академії імені М. В. Фрунзе.

У 1939 році по закінченню академії підполковник Іванов направлений до штабу Уральського військового округу помічником начальника оперативного відділу. В подальшому призначений начальником штабу 1-го стрілецького корпусу 8-ї армії. На цій посаді бере участь у радянсько-фінській війні 1939-1940 років. За муaжність та відвагу, проявлені на Карельському перешийку, був нагороджений першим орденом “Червоного Прапору”.

У червні-грудні 1941 року – начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 13-ї армії (Західний, Брянський  фронти). В оборонних боях армії за Молодечно, Мінськ, Могильов підполковник  Іванов часто знаходився у бойових порядках, особисто організовував  оборону та  очолював контратаки. Під час атаки штабу армії поблизу Могилева з власної ініціативи прийняв рішення про поворот 137-ї стрілецької дивізії з маршу чим полегшив тяжке становище 45-го стрілецького корпусу.

За організацію оборони Мінську та рубежів на Дніпрі і Березині нагороджений орденами “Леніна”  та “Червоного Прапору”.

Нагороди:

  • медаль “Золота Зірка” ;
  • три “ордена ЛЕНІНА” ;
  • орден “Жовтневої Революції” ;
  • шість орденів “Червоного Прапору ” ;
  • орден “Суворова I-ї ступені” ;
  • орден “Кутузова I-ї ступені” ;
  • орден “Вітчизняної війни I-ї ступені” ;
  • орден “Трудового Червоного прапору” ;
  • орден “Червоної зірки” ;
  • орден “За службу Вітчизні в Збройних Силах СРСР“ III-ї ступені” ;
  • іноземні ордена та медалі.

ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ:

  • З грудня 1941 по серпень 1942 року –  начальник штабу –  перший заступник командувача 38-ї армії, 1-ї танкової армії (Південно-Західного фронту).
  • З серпня 1942 року по грудень 1942 року  – начальник оперативного відділу штабу  Південно-Східного  фронту, Південно-Західного фронту.
  • Восени 1942 року полковнику Іванову присвоєно військове звання “генерал-майор” .
  • В серпні-вересні 1942 року – начальник штабу – перший заступник командувача 1-ї гвардійської  армії (Південно-Східного, Сталінградського, Донського фронтів).
  • З 1942 року по 1945 рік – начальник штабу – перший заступник командувача Південно-Західного фронту, Воронезького фронту, 1-го Українського фронту, Закавказького фронту, 3-го Українського фронту.
  • В червні 1945 року генерал-полковник Іванов призначається начальником штабу – першим заступником командувача Головного командувания радянських військ на Далекому сході. За літо під його керівництвом була ретельно підготовлена операція по разгрому Квантунської армії.
  • Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 8 вересня 1945 року за вміле  керівництво військами, особисту  мужність та відвагу, проявлені в боях
  • генерал-полковнику Іванову Семену Павловичу присвоєно звання “Героя Радянського Союзу”.
  • З 1946 року  по 1964 рік – начальник штабу – перший заступник командувача Білоруського, Сибірського, Одеського, Московського, Київського військових округів.
  • В листопаді 1948 року – червні 1952 року – начальник штабу Групи радянських військ  у Німеччині.
  • В вересні 1959 року – грудні 1962 року – начальник Головного оперативного управління – помічник, потім заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР.
  • В 1962 році – як заступник начальника Генерального штабу, фактично керував операцією «Анадир» по перекиданню радянських військ  та озброєння  на Кубу.
  • З 1964 року по 1968 рік – командувач військами Сибірського  військового округу.
  • З 24 травня 1968 року по лютий 1973 року – начальник Військової академії Генерального штабу імені К.Е. Ворошилова.
  • 2 лютого 1968 року  С. П. Іванову присвоєно звання “генерал армії”.
  • автор багатьох робіт по історії військового мистецтва (“Штаб армійський, штаб фронтовий” та інших).
  • З лютого 1973 року по 1992 рік – військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. З 1992 року – у відставці.
  • Семен Павлович Іванов помер  26 вересня 1993 року. Похований в Москві на Новодевічому цвинтарі.

Полковник АБУШЕВИЧ Аркадій Єльович

Народився 3 вересня 1934 року в місті Радомишль Житомирської області в сім’ї військовослужбовців. У 1942 році вступив до першого класу в селі Чистий Чандак Федорівського району Кустанайської області. В 1943 році переїхав до міста Перм, де закінчив 10 класів середньої школи №12.

15 жовтня 1952 року був направлений у військове училище. В тому ж році зарахований курсантом. У вересні 1953 року, у зв’язку з розформуванням училища, переведений у Свердловське Суворовське офіцерське училище, яке закінчив у вересні 1954 року по першому розряду.

Після закінчення училища був призначений на посаду командира стрілецького взводу. В цій посаді він прослужив до листопада 1955 року.

З 1 вересня 1962 року був зачислений слухачем військової академії імені

М.В. Фрунзе, яку закінчив в 1965 році з відзнакою.

Після закінчення академії був направлений у Прикарпатський військовий округ на посаду командира мотострілецького батальйону.

З червня 1975 року по 25 грудня 1986 року начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 13 Загальновійськової армії.

Помер 24 березня 2011 року. Похований у місті Рівному.

Нагороди:

  • орден ” Червоної зірки”;
  • орден  “За службу Вітчизні у Збройних Силах СРСР ІІІ ступеня”;
  • медаль“Ветеран Збройних Сил СРСР”;
  • медаль “За бездоганну службу І-ІІІ ступенів”;
  • медаль ” 40,50,60,70 років Збройним Силам СРСР”;
  • медаль “20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років”;
  • медаль “За військову доблесть з нагоди 100 років з дня народження В.І.ЛЕНІНА”.

 

ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ:

  • жовтень 1952 року – вересень 1954 року – курсант Молотовського військового училища Уральського військового округу;
  • вересень 1953 року – вересень 1954 року – курсант Свердловського  Суворовського офіцерського училища Уральського військового округу;
  • вересень 1954 року – січень 1954 року – відряджений у розпорядження командувача військ  Уральського військового округу;
  • листопад 1954 року – листопад 1955 року – командир стрілецького взводу 613 стрілецького полку 91 стрілецької дивізії Уральського військового округу;
  • листопад 1955 року – лютий 1957 року – командир взводу 82 мм мінометів 91 стрілецької дивізії Уральського військового округу;
  • лютий 1957 року – березень 1960 року – адьютант командира 10 стрілецького корпусу;
  • березень 1960 року – травень 1962 року – командир мотострілецької роти 257 Гвардійського мотострілецького полку 30 Гвардійської мотострілецької дивізії 11 Гвардійської Армії;
  • вересень 1962 року – липень 1965 року – слухач Військової академії імені М.В. Фрунзе;
  • липень 1965 року – липень 1966 року – командир мотострілецького батальйону 57 Гвардійського мотострілецького полку 161 мотострілецької дивізії;
  • липень 1966 року – червень 1967 року – заступник начальника оперативного відділу 161 мотострілецької дивізії 13 Загальновійськової армії;
  • червень 1967 року – січень 1969 року – начальник оперативного відділу 161 мотострілецької дивізії 13 Загальновійськової армії;
  • січень 1969 року – травень 1970 року – командир 205 полку  70 Гвардійської мотострілецької дивізії;
  • травень 1970 року – липень 1975 року – начальник штабу – перший заступник  командира 128 Гвардійської мотострілецької дивізії ;
  • липень 1975 року  –  грудень 1986 року – начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 13 Загальновійськової армії;
  • З 1986 року – у відставці;

Генерал-лейтенант ГОРОШНІКОВ Сергій Вікторович

Народився 30 травня 1959 року в селі Тульське  Майкопського району Краснодарського краю.

Першу військову освіту здобував у Орджонікідзівському Вищому Загальновійськовому командному училищі, яке закінчив  у 1980 році. У 1992 році закінчив Військову академію імені М.В. Фрунзе,  в 2001 році закінчив Національну академію оборони України, факультет оперативно-стратегічного рівня.

Перебуваючи на посаді командира мотострілецької роти в 1986 – 1988 роках виконував інтернаціональний обов’язок  у Республіці Афганістан. Мав поранення. За мужність та героїзм, проявлені в ході бойових дій, двічі  нагороджений орденом “Червоної Зірки”  та медаллю “За відвагу”.

Присягу на вірність народу України склав 10 серпня 1992 року, а військову службу в складі Збройних Сил України  розпочав в грудні 1992 року.

У 2005 році  командував 81 тактичною групою в складі миротворчих сил в Республіці Ірак. Сергію Вікторовичу довелося виводити український військовий контингент з Іраку. За період його командування тактичною групою не  загинув жоден військовослужбовець. За відмінне керівництво підлеглим особовим складом та сумлінне виконання поставлених вищим командуванням завдань у грудні 2005 року був нагороджений орденом “Богдана Хмельницького” ІІІ ступеня. Одружений, виховує сина та доньку. Син Костянтин, за прикладом батька, теж став військовим.

Нагороди:

  • медаль “За відвагу”;
  • медаль “За бездоганну службу” ІІІ ступеня;
  • орден “Червоної зірки”;
  • медаль “70 років Збройним Силам СРСР”;
  • орден “Червоної зірки”;
  • Відзнака МОУ   медаль “10 років Збройним Силам України”;
  • Відзнака МОУ  “Доблесть і честь”;
  • орден „Богдана Хмельницького” ІІІ ступеня;
  • Відзнака НГШ – Головнокомандувача Збройних Сил України “Слава і честь”.

ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ:

  • вересень 1980 року – вересень1984 року – командир мотострілецького взводу;
  • вересень 1984 року – лютий 1986 року – командир мотострілецької роти;
  • лютий 1986 року – березень 1986 року – відряджений у розпорядження командувача військ  Туркестанського військового округу;
  • березень 1986 року – травень 1987 року – командир мотострілецької роти;
  • травень 1987 року – лютий 1988 року – командир мотострілецького батальйону;
  • лютий 1988 року – жовтень 1988 року – відряджений у розпорядження командувача військ  Прикарпатського військового округу;
  • жовтень 1988 року – серпень 1989 року – начальник штабу – перший заступник командира мотострілецького батальйону;
  • серпень 1989 року – липень 1992 року – слухач Військової академії імені М.В. Фрунзе;
  • липень 1992 року – серпень 1992 року – відряджений у розпорядження Міністра оборони України;
  • серпень 1992 року – березень 1993 року – командир мотострілецького батальйону;
  • березень 1993 року – квітень 1994 року – командир 56 окремого механізованого батальйону 97 окремої механізованої бригади
  • 13 Армійського корпусу;
  • квітень 1994 року – вересень 1997 року – начальник штабу – перший заступник командира 97 окремої механізованої бригади   13 Армійського корпусу;
  • вересень 1997 року – червень 1999 року – командир 97 окремої механізованої бригади  13 Армійського корпусу;
  • червень 1999 року – липень 2001 року – слухач Національної академії оборони України;
  • липень 2001 року – травень 2002 року – начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 13 Армійського корпусу;
  • травень 2002 року – вересень 2004 року – командир 128 мотострілецької дивізії  38 Армійського корпусу;
  • вересень 2004 року – травень 2006 року – начальник штабу – перший заступник командира 13 Армійського корпусу;
  • травень 2006 року – лютий 2011 року – командир 13 Армійського корпусу;
  • У 2011 році – звільнений в запас.

Полковник  АЛЕКСЕЄНКО Леонід Броніславови

Народився 4 березня 1956 року у м. Валмієра, Латвія.

Після закінчення середньої школи вступив до Ленінградського вищого військового двічі Червонопрапорного імені С.М. Кірова училища, яке закінчив у 1977 році.

Після закінчення училища проходив службу у Далекосхідному військовому окрузі на посадах командира мотострілецького взводу, роти, начальника штабу батальйону, командира батальйону (394 мотострілецького полку, 702 мотострілецького полку 277  мотострілецької дивізії 5 Загальновійськової армії).

Має почесне звання “Майстер спорту Радянського Союзу”, неодноразово був чемпіоном та призером змагань з легкої атлетики на першість Латвії та Радянського Союзу.

Одружений, має двох доньок, які працюють у військових частинах 13 Армійського корпусу.

30 грудня 2005 року звільнений у запас.

Брав участь у великомасштабних навчаннях:

  • “Схід-80, 84, 86”, “Артерія-2007”, “Взаємодія-2010” та у міжнародних навчаннях: “Дружба-79, 85” як на Далекому Сході, так і на території України.
  • Нагороджений:
  • Відзнаками Президента України, Міністра оборони України та начальника Генерального Штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України:
  • “За самовіддану працю у Збройних Силах України”;
  • “медаль Жукова”;
  • “60 років визволення України”;
  • Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України:
  • “За сприяння Повітряним Силам Збройних Сил України”;
  • та іншими нагородами.

ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ:

  • У 1988 році вступив до воєнної академії ім. М.В. Фрунзе, яку закінчив у 1991 році.
  • Після закінчення академії проходив військову службу на посадах:
    • Начальник штабу – перший заступник командира 200 механізованого полку 66 механізованої дивізії 38 Загальновійськової армії Прикарпатського військового округу м. Хмельницький (1991 – 1994 роки).
    • Командир 47 механізованого полку 51 механізованої дивізії 13 Армійського корпусу (1994-1998 роки).
    • Начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 51 механізованої дивізії 13 Армійського корпусу (1998-2002 роки).
    • Начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 13 Армійського корпусу (2002-2005 роки).
    • У 2004-2005 роках виконував обов’язки начальника штабу – першого заступника командира 13 Армійського корпусу.
    • У 2005 році  звільнений в запас.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *