Повоєнні роки

Примножуючи та розвиваючи героїчні традиції військових частин та з’єднань, воїни 13 армії за мирних умов продовжували чесно і самовіддано виконувати свої обов’язки щодо захисту кордонів української землі. Своєю головною метою вони вважали підтримання високої бойової готовності. Це було зумовлено перш за все тим, що після закінчення війни в світі продовжувала зберігатися напруга.

За цих обставин війська армії виявляли постійну пильність, невпинно підвищували рівень бойової готовності. Продовжувалося удосконалення організації польового і повітряного вишколу військ, тактичної, вогневої та спеціальної підготовок. Велика увага приділялася вивченню й узагальненню досвіду Великої Вітчизняної війни, втіленню його в практику підготовки військ і штабів з урахуванням мирних умов.

Водночас проводилася робота з розташування та побутового облаштування військ, створення навчально-матеріальної бази. На кінець 1947 року військові частини були в основному забезпечені навчальними полями, військовими стрільбищами, тирами, спортивними, інженерними, хімічними містечками та іншими об’єктами. Це дозволило підвищити ефективність бойової підготовки.

Вирішувалося питання із переозброєнням військ новою технікою. У стрілецькі, механізовані, танкові з’єднання і частини армії поступала нова техніка. На зміну Т-34 приходили Т-44. Артилерійські частини отримували нові гармати: 85-мм протитанкові, 122-, 130-, 152-мм; 240-мм міномети. Підрозділи реактивної зброї отримували установки БМ-14, БМ-24.

На зміну гвинтівці зразка 1891/30, автоматам Дегтярьова та Шпагіна прийшли автомати і ручні кулемети Калашникова, самозарядні карабіни Симонова.

Восени 1953 року у 13 армії, яка входила до складу Прикарпатського військового округу, було проведено перше навчання військ, завдання якого полягало в оволодінні навичками ведення бойових дій за умов використання противником ядерної зброї. Воно мало дослідницький характер. Навчанням керував командувач військ округу Маршал Радянського Союзу І.С. Конєв. У його підготовці та проведенні брали участь Міністр u1086 оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков і в якості консультантів академіки. І.В. Курчатов і С.П. Корольов. Була здійснена імітація ядерного вибуху, проводилося реальне бомбардування, вівся артилерійський вогонь. Навчання пройшло успішно. За що військовослужбовці підпорядкованих військових частин і з’єднань отримали високу оцінку.

Регулярно проводилися змагання із різних видів бойової майстерності між спеціалістами та підрозділами. У 1956 році батарея капітана С. Гусєва, а у 1966 році дивізіон підполковника П. Утробіна зайняли перші місця на Всеармійських змаганнях артилеристів і були нагороджені назами Міністра оборони. На окружних змаганнях призові місця неодноразово посідали дивізіони, якими командували підполковники М. Петров, М. Ракунін, майор П.Терещенков.

Для заохочення офіцерів, які здійснили героїчні вчинки, досягли найбільш високих показників у бойовій підготовці, були засновані Книги пошани військових частин.

Постійно зміцнювалися зв’язки армії з народом. Військові автомобілісти надавали значну допомогу народному господарству в перевезенні зерна нового врожаю. Щороку вони перевозили мільйони тонн хліба за що більше тисячі воїнів 13 армії було нагороджено медаллю “За освоєння цілинних земель”.

Напередодні 20-річчя Перемоги над фашистською навалою у Рівному був відкритий Музей Бойової слави 13 загальновійськової армії.

У 1967 році війська округу брали участь у найбільш значному після закінчення Великої Вітчизняної війни багатоденному навчанні “Дніпро”, яке проходило на території ряду областей України і Білорусії. Військові частини та з’єднання 13 армії діяли на “західному” боці. Підняті за тривогою війська здійснили марш на сотні кілометрів, утворили міцну оборону на рубежі Дніпра, захопивши плацдарм на східному його березі. Під час навчання вони успішно відбили атаку протидіючої сторони, активно й рішуче провели танкову контратаку, лікувідували тактичний повітряний десант умовного противника у своєму тилу, завзято і стрімко діяли у зустрічному бою. Особливо відзначилися танкісти та авіатори Залізної дивізії.

Знаменною віхою в історії 13 армії стала подія, яка відбулась 22 лютого 1968 року. В цей день 13 армія за великі заслуги, проявлені в боях із захисту Батьківщини, успіхи в бойовій та політичній підготовці була нагороджена орденом Червоного Прапора.

У вересні 1973 року війська округу відвідав Міністр оборони Маршал Радянського Союзу А.А. Гречко, який був присутнім на двосторонніх військових навчаннях за участю мотострілецьких, танкових і артилерійських частин, зв’язківців, саперів, вертолітників і представників інших родів військ.

Під час маневрового бою високий польовий вишкіл виявив особовий склад Залізної дивізії. Першою у Збройних Силах вона була нагороджена Вимпелом Міністра оборони за мужність і військову доблесть. В подальшому Залізна дивізія отримала ще два Вимпели Міністра оборони СРСР.

У 1973 році, війська 13 армії, під керівництвом командувача військ Прикатпатського військового округу брали участь у спільному навчанні частин і штабів округу разом з угорською і болгарською арміями. Війська амії брали також участь у спільних тактичних навчання “Влтава”.

Відповідальним іспитом перед народом стало для воїнів 13 армії навчання під умовною назвою “Карпати”. Воно проводилось у період з 11 по 16 липня 1977 року в районах Луцька, Львова, Рівного з метою відпрацювання взаємодії різних родів військ. Загальна чисельність учасників навчання складала 27 тисяч чоловік. На навчанні були присутні військові спостерігачі з Німеччини, Румунії, Австрії, Болгарії, Угорщини, Франції, Польщі, Італії, Швейцарії, Чехії і Словаччини, Югославії. Вони високо оцінили організацію навчання, дії його учасників.

Справжньою перевіркою бойової готовності військ було навчання, що проводилось за участю 13 армії в серпні 1987 року. В ході якого відпрацьовані питання управління і взаємодії різних родів військ. В поле вийшли 18 тисяч чоловік. На навчанні були присутні спостерігачі від 24 держав-учасниць Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі. Навчання пройшло успішно та продемонструвало високий рівень польової виучки військ.

Військовослужбовці 13 армії були учасниками навчань “Центр-87”, “Осінь-88”, “Братерство по зброї”, “Щит” та інших.

На превеликий жаль, великі випробування та жертви не обійшли стороною наших воїнів. Високі бойові якості проявили вони у складі 40-ої армії в Афганістані. У складі окремих підрозділів через “Афган”, пройшли 540 воїнів армійців. Багато із них удостоєні високих державних нагород.

Чорнобильська катастрофа нагадала про всепланетну відповідальність людини за плоди її діяльності й глобальність можливих трагічних наслідків у разі нехтування цього постулату. Людство перед Чорнобильською бідою зрозуміло свою незахищеність і необхідність консолідації й взаємодопомоги. Чорнобиль став німим докором минулого і болючою пересторогою для майбутніх поколінь.

Ніколи не згасне подвиг наших захисників, які зіткнулися із Чорнобильською трагедією. Самовіддані дії військових авіаторів, котрі скидали мішки із знешкоджуючим вантажем у кратер зруйнованого реактора, хіміків та саперів, що розгрібали радіоактивний графіт, відводили отруєну радіацією воду, забезпечували ядерну та радіаційну безпеку станції, прокладали дороги.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *