284 окремий радіорелейно-кабельний батальйон

Батальйон було створено на підставі директиви командувача військ Прикарпатського ВО від 14 вересня 1962 року у місті Рівному на базі 5-ї окремої роти 55-го окремого полку зв’язку.

За час існування частини військовослужбовці батальйону брали участь у навчаннях «Дніпро», «Двіна», «Карпати-77», «Весна-75», «Захід-81» та «Захід-84», де діяли  з організації зв’язку командуванню армії тільки на «добре» та «відмінно».

1991 року батальйон увійшов до Збройних Сил України, а його особовий склад разом з військовослужбовцями 55-го окремого полку зв’язку одними з перших склали Військову присягу на вірність народові України.

До 30 жовтня 2004 року батальйон припинив своє існування як окрема частина та був переформований разом з 55-м окремим полком зв’язку у лінійно-вузловий полк зв’язку. Фактично, батальйон включили до складу цього полку як лінійний батальйон.

Протягом існування 284  окремого радіорелейного – кабельного батальйону командирами частини були:

  1. Безлепкін Степан Мартинович – з вересня 1962 року
  2. Хоменко Степан Федорович – з січня 1965 року
  3. Притупов Олег Петрович – з листопада 1975 року
  4. Тарулін Михайло Петрович – з червня 1981 року
  5. Златогорський Олександр Іванович – протягом 1982 року
  6. Мурашов Юрій Васильович – з листопада 1982 року
  7. Целковський Констянтин Семенович – з червня 1986 року
  8. Долмак Микола Лукашович –  з серпня 1992 року
  9. Григор’єв Сергій Олександрович – з квітня 1995 року
  10. Єршов Вадим Валентинович – з липня 1997 року
  11. Климко Сергій Володимирович – з липня 2001 по липень 2004

 

підполковник

Бєзлєпкін Степан Мартинович

(1962-1965)

Безлепкин С.М.

 Бєзлєпкін Степан Мартинович народився 15 серпня 1919 року в селі Малахівка Нововодолазького району Харківської області в селянській родині.

Перед призовом до лав Червоної Армії Безлєпкін С.М. працював електрослюсарем на Харківському електромеханічному заводі з вересня 1934 року по травень 1937 року.

З травня 1937 року по жовтень 1940 року електромеханіком приймав участь у будівництві музею В.І.Леніна в м.Києві.

Після цього і аж до призова в Червону Армію працював на Північно-Кавказькому золотоприїску «Мушт» в м.Кисловодськ.

До лав Червоної Армії призваний 23 липня 1941 року Маломакарівським РВК м.Кисловодська та зарахований курсантом Ордженікідзевського військового училища зв’язку, котре закінчив 20 червня 1942 року.

По закінченню військового училища і до квітня 1944 року проходив службу на посаді начальника зв’язку 3 дивізіону 133 артилерійського полку 32 стрілкової дивізії Калінінського фронту.

Після поранення з серпня 1944 року по лютий 1945 року командир взводу зв’язку – начальник зв’язку батальйону 19 окремого штурмового стрілецького батальйону 3го Білоруського фронту.

З лютого 1945 року по червень 1946 року Бєзлєпкін С.М. навчався на курсах вдосконалення офіцерського складу зв’язку Червоної Армії в м.Київ.

По завершенню навчання Бєзлєпкін С.М. був направлений для продальшого проходження військової служби в Одеський військовий округ на посаду начальника зв’язку дивізіона 112 гвардійського механізованого полку 35 гвардійської механізованої дивізії 24 гвардійського стрілкового корпусу на якій пробув по жовтень 1946 року.

В подальшому продовжував службу в ОдВО на посадах:

–          жовтень 1946 – травень 1951 року – командир радіо-роти 166 окремого гвардійського батальйону зв’язку 35 гвардійської механізованої дивізії;

–          травень 1951 – листопад 1952 року – командир навчальної роти 166 окремого гвардійського батальйону зв’язку 35 гвардійської механізованої дивізії.

Після служби в ОдВО Бєзлєпкін С.М. був напрвлений для проходження подальшої служби в Группу Радянських військ в Німеччині, де був призначений на посаду командира навчальної роти 155 окремого гвардійського батальйону зв’язку 8 гвардійської механізованої дивізії 1 гвардійської механізованої армії. В цій посаді перебував по червень 1954 року. Після цього був призначений начальником штабу 155 окремого гвардійського батальйону зв’язку 8 гвардійської механізованої дивізії 1 гвардійської механізованої армії.

З січня 1956 року по квітень 1959 року продовжував службу в 3 окремому гвардійському полку зв’язку 1 гвардійської танкової армії на посадах:

–           командир радіо-батальйону;

–           командир батальйону.

Після завершення служби в Группі Радянських військ в Німеччині служив в Прикарпатському міському окрузі в 13 загальновійськовіій армії на посадах:

–           з квітня 1959 року по вересень 1962 року – командир 2 батальйону 55 окремого полку зв’язку;

–           з вересня 1962 року по лютий 1965 року – командир 284 окремого радіо-релейного кабельного батальйону зв’язку.

Підполковник Бєзлєпкін Степан Мартинович звільнений із лав Збройних Сил за віком 11 січня 1965 року.

Після звільнення з лав Збройних Сил Бєзлєпкін С.М. працював протягом 1965 року в обласному комітеті ДОСААФ м.Рівне старшим інструктором організатором масової роботи. Протягом 1966 року в Рівненському обласному автотресті старшим інженером по радіо зв’язку, в подальшому інженером по радіо зв’язку в Рівненському обласному авто управлінні.

Підполковник Бєзлєпкін С.М. учасник бойових дій, приймав безпосередню участь в бойових  діях на Калінінському та 3му Білоруському фронтах.

Підполковник Бєзлєпкін Степан Мартинович нагороджений орденами «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, трьома «Червоної Зірки» та медалями СРСР.

Помер підполковник Бєзлєпкін С.М. 8 жовтня 1987 року.

 

підполковник

Притупов Олег Петрович

(1975-1980)

Притопов О.П.

Притупов Олег Петрович народився 1 січня 1937 року в селі Солонівка Топчихінського району Алтайського краю в селянській родині.

До лав Збройних Сил СРСР призваний в листопаді 1958 року і розпочав військову строкову службу курсантом військової частини 12521.

1 листопада 1959 року Притупов О.П. вступив в Кемеровське військове училище зв’язку, яке закінчив 28 липня 1962 року

По закінченню військового училища і до лютого 1968 року проходив службу на посаді командира радіорелейного взводу 635 окремого радіорелейно-кабельного батальону 38 загальновійськової армії Прикарпатьського військового округу.

В лютому 1968 року був призначений на посаду командира радіорелейної роти 635 окремого радіорелейно-кабельного батальону 38 загальновійськової армії, на якій пробув по жовтень 1971 року.

В подальшому продовжував службу в Центральній групі військ на посаді начальника штабу – заступника командира окремого радіорелейно-кабельного батальону 28 армійського корпусу. В посаді начальника штабу перебував з жовтня 1971 року по листопад 1973 року

Після служби в ЦГВ Притупов О.П. був направлений для проходження подальшої служби в Прикарпатський військовий округ, де був призначений на посаду начальника штабу – заступника командира 284 окремого радіорелейно кабельного батальону 13 загальновійськової армії. В цій посаді перебував по листопад 1975 року. Після цього був призначений командиром 284 окремого радіорелейно-кабельного батальону. Командиром 284 ОРРКБ Притупов О.П. був по лютий 1980 року.

З лютого 1980 року Притупов О.П. проходив службу в Туркестанському військовому окрузі на посаді:

–      лютий 1980 року – березень 1980 року – командир 230 окремого радіорелейно-кабельного батальону;

–      березень 1980 року – квітень 1981 року – командир 230 окремого батальону тропосферного зв’язку 40 Армії.

Після завершення служби в Туркестанському військовому окрузі (Демократичній Республіці Афганістан) продовжив службу в Прикарпатському військовому окрузі на посаді начальника Гощанського РВК Рівенської області. В посаді начальника Гощанського РВК Притупов О.П. служив до жовтня 1984 року

Після звільнення з лав Збройних Сил Притупов О.П. працював з жовтня 1985 року по липень 1993 року в 1001 військовому представництві МО при заводі імені 60-річчя Жовтня м.ф Рівне.

Підполковник Притупов О.П. учасник бойових дій, приймав безпосередню участь в бойових  діях в Демократичній Республіці Афганістан з березня 1980 року по квітень 1981 року.

Підполковник Притупов Олег Петрович нагороджений орденами «Червоної Зірки» та «За службу Батьківщині в ЗС СРСР» III ступення  та 7 медалями СРСР.

Помер підполковник Притупов О.П. 20 лютого 2002 року.

 

 

підполковник

Тарулін Михайло Петрович

(1980-1981)

Тарулін Михайло Петрович

 Тарулін Михайло Петрович народився 25 жовтня 1935 року в селі Долгоруково Сердопського району Пензенської області  в селянській родині.

До лав Збройних Сил СРСР призваний Красноуральським РВК Свердловської області в вересні 1955 року і зарахований курсантом Горківського військового училища техніків зв’язку, котре закінчив в жовтні 1958 року.

По закінченню військового училища проходив службу в Прикарпатьському військовому окрузі, в 55 окремому полку зв’язку 13 загальновійськової армії послідовно на посадах:

–         з листопада 1958 по липень 1960 року – командир лінійно-кабельного взводу;

–         з липня 1960 по червень 1962 року – командир взводу кросу, експидиції та АТС;

–         з червня 1962 по листопад 1962 року – заступник по технічній частині командира ТЛГ-ТЛФ роти;

–         з листопада 1962 по травень 1967 року – командир ТЛГ-ТЛФ роти;

–         з травня 1967 по листопад 1968 року – командир роти ТЛГ ЗАЗ зв’язку;

–         з листопада 1968 по вересень 1978 року – заступник начальника штабу полку.

В подальшому продовжував службу в Центральній групі військ на посаді начальника штабу – заступника командира 635 окремого радіорелейно-кабельного батальону 28 армійського корпусу. В посаді начальника штабу перебував з грудня 1973 року по серпень 1978 року.

Після служби в ЦГВ Тарулін М.П. був направлений для проходження подальшої служби в Прикарпатський військовий округ, де був призначений на посаду начальника штабу – заступника командира 284 окремого радіорелейно кабельного батальону 13 загальновійськової армії. В цій посаді перебував з листопада 1978 року по лютий 1980 року. Після цього був призначений командиром 284 окремого радіорелейно-кабельного батальйону. Командиром 284 ОРРКБ Тарулін М.П. був з лютого 1980 по квітень 1981 року.

З лав Збройних Сил СРСР підполковник Тарулін М.П. звільнений 10 квітня 1981 року.

Після звільнення з лав Збройних Сил Тарулін М.П. працював головою обласної спілки спасіння на водах.

Підполковник Тарулін Михайло Петрович нагороджений орденом «Червоної Зірки» та медалями СРСР.

Помер підполковник Тарулін Михайло Петрович 20 травня 1981 року.

 

підполковник

Григор’єв Сергій Олександрович

(1995-1997)

Григоьєв С.О.

 Григор’єв Сергій Олександрович народився 18 травня 1955 року в м.Щецін Польської Народної Республіки.

В 1977 році Григор’єв С.О. закінчив Рязанське вище військове командне училище зв’язку.

В 1980 році закінчив Військову академію зв’язку ім. С.М. Будьоного в м.Ленінград.

Військову службу в Збройних Силах Григор’єв С.О. розпочав в Прикарпатському військовому окрузі з вересня 1977 року, куди був направлений після закінчення РВВКУЗ ім. Маршала Радянського Союзу Захарова та призначений на посаду командира взводу (телеграфних ЗАЗ зв’язків) роти зв’язку 98 бригади зв’язку. В посаді командира взводу пробув по січень 1978 року.

В січні 1978 року призначений начальником групи обробки та розподілу інформації телеграфного центру польового вузла зв’язку 98 бригади зв’язку. Начальником групи Григор’єв С.О. був по жовтень 1978 року.

З жовтня 1978 року по березень 1980 року перебував на посаді командира телеграфного взводу ЗАЗ зв’язку телеграфного центру польового вузла зв’язку 98 бригади зв’язку. В подальшому був призначений на посаду заступника начальника телеграфного центра з технічної частини польового вузла зв’язку.

З жовтня 1984 року по листопад 1985 року виконував посаду старшого помічника начальника опеативно-технічного відділу штабу 98 бригади зв’язку.

Начальником телеграфного центру польового вузла зв’язку 98 бригади зв’язку Григор’єв С.О. був з листопада 1985 по вересень 1987 року.

З вересня 1987 року по червень 1990 року навчався та успішно закінчив Військову академію зв’язку ім. С.М.Будьоного.

Після закінчення ВАЗ ім.С.М.Будьоного був направлений для проходження подальшої служби в війська Далекосхідного військового округу та призначений на посаду командира учбового батальйону зв’язку 158 окремого учбового полку зв’язку округу. В посаді командира учбового батальйону зв’язку перебував по січень 1992 року.

В січні 1992 року був відкомандирований в розпорядження командуючого Прикарпатського військового округу і 19 січня 1992 року прийняв присягу на вірність народу України.

Подальша служба підполковника Григор’єва С.О. пов’язана з 13 загальновійськовою армією (Армійським корпусом), де він пройшов посади:

–     з травня 1992 року по грудень 1993 року – старший офіцер відділу зв’язку штабу управління 13 загальновійськової армії;

–     з грудня 1993 року по вересень 1994 року – старший офіцер відділу зв’язку штабу 13 армійського корпусу;

–     з вересня 1994 року по квітень 1995 року – старший офіцер відділу зв’язку штабу управління 13 армійського корпусу;

–     з квітня 1995 року по серпень 1997 року – командир 284 окремого радіорелейно-кабельного батальйону 13 армійського корпусу.

Підполковник Григор’єв Сергій Олександрович звільнився в запас з лав Збройних сил України у серпні 1997 року.

Після звільнення з лав Збройних сил України в запас Григор’єв Сергій Олександрович працює начальником відділу кадрів ПАТ “Рівнеазот”.

 

підполковник

Целковський Констянтин Семенович

 (1986-1992)

1

Целковський Констянтин Семенович народився 3 серпня 1947 року на станції Медведівська Тімашовського району Краснодарського краю.

В 1975 році Целковський К.С. екстерном закінчив Кемеровське військове училище зв’язку.

Військову строкову службу в Збройних Силах СРСР Целковський К.С. розпочав рядовим в Північно-Кавказькому військовому окрузі з вересня 1966 року.

В подальшому продовжував службу в Групі Радянських військ в Німечинні на посадах:

–         з жовтня 1966 року по лютий 1968 року – старший механік 129 окремого радіорелейного батальйону;

–         з лютого 1968 року по червень 1974 року – начальник радіорелейної станції Р-400М (Р-404М) радіорелейної роти 260 окремого радіорелейного батальйону.

Після служби в ГРВМ Целковський К.С. був направлений для проходження подальшої служби в Далекосхідний військовий округ, де був призначений на посаду начальника радіорелейної станції Р-404 755 окремого радіорелейного батальйону. В цій посаді перебував по жовтень 1976 року. Після цього був призначений помічником начальника технічної частини 765 окремого радіорелейного батальйону 106 бригади зв’язку ДВО. В цій посаді перебував з жовтня 1976 року по вересень 1977 року.

В подальшому Целковський К.С. продовжував службу в Далекосхідному військовому окрузі в 106 лінійній бригаді зв’язку на посадах:

–      з вересня 1977 року по листопад 1980 року – помічник начальника штабу бригади по бойовій підготовці;

–      з листопада 1980 року по травень 1983 року – начальник штабу – заступник командира 755 окремого радіорелейного батальйону;

–        з травня 1983 по червень 1986 року – командир 755 окремого радіорелейного батальйону.

Після завершення служби в Далекосхідному військовому окрузі продовжив службу в Прикарпатському військовому окрузі на посаді командира 284 окремого радіорелейного – кабельного батальйону 13 загальновійськової армії. В посаді командира 284 ОРРКБ Целковський К.С. служив з червня 1986  року по грудень 1992 року.

Підполковник Целковський К.С. нагороджений орденом «За службу Батьківщині в ЗС СРСР» III ступення  та  медалями СРСР.

Підполковник Целковський К.С. звільнений з лав Збройних Сил в запас 1 грудня 1992 року.

 

 

підполковник

Єршов Вадим Валентинович

(1997-2001)

2

Єршов Вадим Валентинович народився 6 жовтня 1963 року в м.Рівне.

В 1984 році Єршов В.В. закінчив Полтавське вище військове командне училище зв’язку.

Військову службу в Збройних Силах Єршов В.В. розпочав в Групі Радянських військ в Німечинні з вересня 1984 року, куди був направлений після закінчення ПВВКУЗ та призначений на посаду командира взводу роти дальнього зв’язку 424 окремого лінійного батальйону зв’язку. В посаді командира взводу пробув по квітень 1987 року.

В квітні 1987 року призначений командиром учбового взводу зв’язку 31 окремого учбового полку зв’язку. Командиром учбового взводу Єршов В.В. був по травень 1990 року.

З серпня 1990 року по жовтень 1991 року проходив службу в військах Прибалтійського військового округу на посаді командира роти зв’язку (опорних вузлів) 1121 окремого радіорелейного батальйону.

В жовтні 1991 року прибув до Прикарпатського військового округу та призначений в війська 13 загальновійськової армії в 284 окремий радіорелейно-кабельний батальйон, з яким пов’язана вся подальша служба:

–         з жовтня 1991 року по травень 1992 року – командир радіорелейної роти;

–         з травня 1992 року по липень 1997 року – начальник штабу – заступник командира батальйону;

–         з липня 1997 року по червень 2001 року – командир батальйону.

З лав Збройних Сил України підполковник Єршов Вадим Валентинович звільнений наказом заступника Міністра оборони України в червні 2001 року.

Підполковник Єршов Вадим Валентинович помер 29 січня 2004 року, похоронений в м.Рівне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

полковник

Климко Сергій Володимирович

(2001-2004)

11Климко Сергій Володимирович народився 1970 року в м.Полтава.

У 1993 році закінчив Полтавське вище військове командне училище зв’язку.

У 2007 році закінчив Національну академію оборони України.

Перед початком служби в Збройних силах України Климко С.В. в 1989 році закінчив Одеське морехідне училище технічного флоту. В серпні 1989 року поступив і в липні 1993 року закінчив Полтаввське ВВКУЗ. По закінченню ПВВКУЗ був призначений офіцером роти (берегових частин флоту) офіцерського батальйону командування. В посаді офіцера роти пробув 4 місяці по листопад 1993 року.

Подальша військова служба Климко С.В. пов’язана з 38 армійським корпусом Прикарпатського військового округу (Західного оперативного командування):

– командир телеграфно-телефонного взводу центру зв’язку (мобільного) вузла зв’язку (польового) 188 окремого полку зв’язку (11.1993 – 02.1994р.);

– командир взводу тропосферного зв’язку 1617 окремого радіорелейно-кабельного батальйону  (02.1994 -11.1996р.) ;

– командир роти тропосферного зв’язку 1617 окремого радіорелейно-кабельного батальйону  (11.1996 – 11.1998р.).

В листопаді 1998 року Климко С.В.був призначений на посаду командира 254 армійської майстерні зв’язку 13 акрмійського корпусу Західного оперативного командування. Начальником майстерні зв’язку Климко С.В. пробув по липень 2001 року.

З липня 2001 року по липень 2004 року Климко С.В. був командиром 284 окремого радіорелейно-кабельного батальйону 13 армійського корпусу.

В липні 2004 року 284 ОРРКБ в ході реформування Збройних сил України сумістно з 55 ОПЗ був переформований в 55 окремий лінійно-вузловий полк зв’язку.Фактично 284 ОРРКБ увійшов до скуладу 55 ОЛВПЗ як лінійний батальйон зв’язку. Протягом 5 місяців по грудень 2004 року Климко С.В. продовжував командувати батальйоном.

Подальша військова служба Климко С.В. знову пов’язана з ВМС України.

В грудні 2004 року Климко С.В. призначений на посаду командира бази зберігання  та ремонту засобів зв’язку. Через рік, в грудні 2005 року, нове призначення – начальник відділу технічного забезепеченя зв’язку та АСУ – головний інженер Управління зв’язку та інформаційних систем штабу командування ВМС ЗСУ. В цій посаді перебував по квітень 2009 року.

З квітня 2009 року і по теперішній час полковник Климко Сергій Володимирович проходить службу в посаді військового комісара Полтавського об’єднаного військового комісаріату.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *