740 окремий вузол зв’язку

Частина була створена 1 серпня 1960р. неподалік від міста  Луцька (селище Гаразджа Волинської області) як 507-й окремий батальйон зв’язку 37-ї гвардійської ракетної Севастопольської орденів Леніна та Кутузова дивізії. До 25 вересня 1966р. батальйон переформували у 740-й окремий вузол зв’язку дивізії. Під час розформування 37-ї гвардійської ракетної дивізії (що відбувалося до 31 грудня 1991р.) 30 грудня того  ж року 740-й вузол був переданий  13-й армії та увійшов до складу Збройних Сил України. В ході реформування 13-ї армії, перетворений н а13-й армійський корпус , вузол зв’язку продовжував виконувати покладені на нього обов’язки до 30 жовтня 2003р., коли його було розформовано.

На протязі існування 507 окремого батальйону зв’язку, в подальшому 740 вузла зв’язку  командирами частини були:

–            Лола Юрій Іванович (1960-1964);

–            Сидоров Борис Федорович (1964-1968);

–            Адулов Володимир Васильович (1968-1971);

–            Гомозов Володимир Сергійович (1971-1974);

–            Пас Григорій Тимофійович (1974-1976);

–            Курдюмов Іван Єгорович (1976-1978);

–            Добровольський Віктор Павлович (1978-1998);

–            Троцковець Анастасій Миколайович(1998-2002);

–             Варварик Павло Констянтинович (2002-2003).


ЛОЛА Юрій Іванович

(1960-1964)

лола















 СИДОРОВ Борис Федорович

(1964-1968)

сканирование0008
Сидоров Борис Федорович народився 23 лютого 1928 року в місті Ворошиловськ Ворошиловоградської області в сім’ї службовця.
Трудову діяльність розпочав в 1940 році після закінчення 10 класів середньої школи, поступивши на роботу в Лозово-Павлівську середню школу старшим піонервожатим, а за тим завхозом цієї школи.
17 вересня 1941 року був призваний до лав Червоної армії Кадієвським РВК Ворошиловоградської області.
З вересня по листопад 1941 року служив в 29 запасному артилерійському полку в м.Пенза. В листопаді 1941 року був направлений на навчання в Ленінградське училище зв’язку, яке закінчив в листопаді 1942 року.
Після закінчення училища служив в 558 ГАП РГК в посаді помічника начальника зв’язку по радіо. В лютому 1943 року отримав призначення в 989 ГАП РГК на таку ж посаду, тобто помічника начальника зв’язку по радіо. З цим полком приймав участь у Великій Вітчизняній Війні з лютого 1943 року по грудень 1943 року в складі Північно-Західного фронту.
З березня по листопад 1944 року на Карельському фронті – начальник зв’язку дивізіона. В грудня 1944 року полк був переведений в Московський ВО. В листопаді 1945 року Сидоров Б.Ф. був призначений на посаду командира батареї управління полку.
В червні 1946 року 989 ГАП РГК був росформований і Сидорова Б.Ф. направили для проходження подальшої служби в 480 КАП Білоруського ВО на посаду начальника зв’язку дивізіона.
У вересні 1947 року Сидоров Б.Ф. був направлений в групу Радянських окупаційних військ в Німеччині в 44 гвардійську АПАБР на посаду начальника зв’язку дивізіона.
В грудні 1950 року Сидоров Б.Ф. по заміні прибув в 43 гвардійську ТМИНБР на посаду начальника зв’язку дивізіона.
З березня 1951 по листопад 1959 був в посаді помічника начальника зв’язку по радіо в Білоруському ВО.
З вересня 1959 року по квітень 1963 року Сидоров Б.Ф. проходив службу в Ракетних військах стратегічного призначення в посаді начальника зв’язку військової частини 42763.
З квітня 1963 по листопад 1968 року підполковник Сидоров Б.Ф. був командиром 740 вузла зв’язку 37 дивізії Ракетних військ стратегічного призначення.
Підполковник Сидоров Б.Ф. нагороджений орденом «Великої Вітчизняної війни 2 ступеня», двома орденами «Червоної Зірки», медаллю «За бойові заслуги» та багатьма іншими медалями.
Підполковник Сидоров Борис Федорович – учасник бойових дій, приймав безпосередню участь в бойових діях на Північно-Західному та Карельському фронтах.
Підполковник Сидоров Борис Федорович помер 30 жовтня 1988 року, похований в м.Луцьк.


АДУЛОВ Володимир Васильович

(1968-1971)




















ГОМОЗОВ Володимир Сергійович

(1971-1974)










ПАС Григорій Тимофійович

(1974-1976)

20150220_162101Полковник Пас Григорій Тимофійович народився 7 листопада 1937 року в м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.
До лав Збройних сил Пас Г.Т. призваний в 1956 році.
З вересня 1957 року по вересень 1960 року навчався в Муромському військовому училищі зв’язку.
З 1970 року по 1975 рік навчався в Військовій інженерній академії ім.Можайського.
З жовтня 1960 року по квітень 1963 року проходив службу в ракетній дивізії м.Луцьк на посаді начальника радіостанції в батальйоні зв’язку.
З квітня 1963 року по жовтень 1966 року – командир учбового радіовзводу цього ж батальйону цієї ж дивізії.
З жовтня 1966 року по листопад 1968 року Пас Г.Т. перебував на посаді начальника радіобюро 37 ракетної дивізії 43 Ракетної армії .
В подальшому з листопада 1968 року по листопад 1969 року перебував на посаді начальника відділення радіоприйомних пристроїв вузла зв’язку 37 ракетної дивізії 43 Ракетної армії.
З листопада 1969 року по вересень 1971 року Пас Г.Т. був призначений на посаду начальника вузла зв’язку 615 ракетного полку, котрий входив до складу 37 ракетної дивізії 43 Ракетної армії.
В подальшому з вересня 1971 року по січень 1974 року перебував на посаді заступника начальника 740 вузла зв’язку 37 ракетної дивізії 43 Ракетної армії.
З січня 1974 по листопад 1976 року Пас Г.Т. був призначений на посаду начальника 740 вузла зв’язку 37 ракетної дивізії 43 Ракетної армії.

З листопада 1976 року по травень 1978 року Пас Г.Т. був начальником зв’язку 37 ракетної дивізії 43 Ракетної армії.

З травня 1978 року по березень 1992 року полковник Пас Григорій Тимофійович був начальником учбового
центру Ракетних військ стратегічного призначення по підготовці молодших спеціалістів радіозв’язку.
За багаторічну і самовіддану службу в лавах Збройних сил полковник Пас Григорій Тимофійович нагороджений двома орденами:
Червоної Зірки та «За службу Батьківщині в ЗС СРСР» ІІІ ст.
та багатьма медалями.

За заслуги, які сприяли розвитку та експлуатації засобів радіозв’язку в Ракетних військах стратегічного призначення, наказом Міністра Оборони СРСР полковник Пас Г.Т. нагороджений нагрудним значком “Почесний радист”.

З лав Збройних сил полковник Пас Григорій Тимофійович звільнився в 1992 році.
Після звільнення з лав Збройних сил Пас Г.Т. довгий час аж до 2002 року працював в адміністрації міськвиконкому м.Павлоград.


КУРДЮМОВ Іван Єгорович

 (1976-1978)




















ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Віктор Павлович

(1978-1998)

20141104_110102Добровольський  Віктор Павлович народився 29 липня 1947 року в смт. Мілове Міловського району Луганської

області.

До лав Збройних сил Добровольський В.П. призваний 31 серпня 1965 року Бєловодським РВК Луганської області та зарахований курсантом Київського військового Червонопрапорного училища зв’язку ім.М.І.Калініна. В грудні 1965 року училище перетворено в Київське вище військове інженерне училище зв’язку ім.  М.І.Калініна.

В липні 1968 року Добровольський В.П. закінчив повний 3х річний курс навчання за програмою середнього військового училища зв’язку при Київському вищому військовому інженерному училищі зв’язку ім.  М.І.Калініна за спеціальністю дальнього зв’язку та лінійно-кабельних споруд з дипломом техніка-електрика проводового зв’язку з відзнакою та зарахований в розпорядження командуючого 43 ракетною армією Ракетних військ стратегічного призначеня.

16 вересня 1968 року Добровольський В.П. був призначений начальником телеграфної станції в 37 ракетну дивізію Ракетних військ стратегічного призначеня. Начальником телеграфної станції був по лютий 1969 року.

З лютого 1969 року по вересень 1971 року Добровольський В.П. перебував на посаді начальника станції засекреченого зв’язку в цій же дивізії. В подальшому по листопад 1975 року виконував обов’язки начальника відділення телеграфно-телефонного зв’язку.

В листопаді 1975 року Добровольський В.П. був призначений заступником началька вузла зв’язку  (інженером) 37 ракетної дивізії 43 ракетної армії Ракетних військ стратегічного призначення. В цій посаді перебував по листопад 1976 року.

В листопаді 1976 року Добровольський В.П. призначений начальником телеграфно-телефонного центру 740 вузла зв’язку 43 ракетної армії. В посаді начальника ТЛГ-ТЛФ центру перебував по травень 1978 року.

В травні 1978 року Добровольський В.П. призначений начальником 740 вузла зв’язку 43 ракетної армії. 30 грудня 1991 року 740 вузол був переданий  13 армії та увійшов до складу Збройних Сил України. Весь цей час Добровольський В.П. був командиром 740 вузла зв’язку.

З лав Збройних сил України підполковник Добровольський Віктор Павлович звільнений наказом командувача Сухопутних військ Збройних сил України наказом №0117 від 1 грудня 1997 року.

Підполковник Добровольський В.П. нагороджений:

– орденом “За службу Батьківщині в ЗС СРСР” ІІІ ступеня;

– орденом “Знак пошани”.

За заслуги які сприяли розвитку та експлуатації засобів радіозв’язку наказом Міністра Оборони СРСР підполковник Добровольський В.П. нагороджений нагрудним значком “Почесний радист”.



підполковник

ТРОЦКОВЕЦЬ Анастасій Миколайович

(12.1997-11.2002)

20141104_110335          Троцковець Анастасій Миколайович народився 10 червня 1958 року в с.Ремчиці Сарнинського району Рівненської області.
До лав Збройних сил Троцковець Анастасій Миколайович призваний 12 листопада 1976 року Сарнинським РВК Рівненської області та направлений в учбовий підрозділ 29 ракетної дивізії, що дислокувалася в Республіці Литва, котрий закінчив в травні 1977 року. З травня по серпень 1977 року продовжив службу в Збройних силах на посаді командира відділення 867 ракетного полку 35 ракетної дивізії, що дислокувалася в Республіці Латвія.
В серпні 1977 року зарахований в Рижське вище військово-політичне училище ім. Маршала Радянського Союзу Бірюзова С.С., котре закінчив 22 червня 1981 року з відзнакою по спеціальності “військово-політична частин та з’днань міжконтинентальних балістичних ракет” та зарахований в розпорядження Головнокомандувача РВСП.
В червні 1981 року призначений на посаду заступника командира групи регламента і технічної частини 615 ракетного полку м. Славута. В цій посаді Троцковець А.М. перебував по листопад 1983 року.
В подальшому продовжував службу в 615 ракетному полку на посадах:
– з березня 1983 по жовтень 1984 року – секретар партійної організації;
– з жовтня 1984 по листопад 1984 року – заступник командира групи бойвого управління та зв’язку.
&nbsp&nbsp&nbsp&nbsp&nbsp&nbsp&nbsp&nbsp&nbsp&nbspПодальша військова служба Тросковця А.М. пов’язана з 37 ракетною дивізією РВСП, а саме:
– З листопада 1984 по вересень 1990 року – заступник командира дивізіону бойового забезпечення по політичній частині 576 ракетного полку;
– З вересня 1990 по серпень 1991 року – секретар партійного комітета 576 ракетного полку.
З серпня 1991 року по жовтень 1992 року Троцковець А.М. знаходився у розпорядженні командира 576 ракетного полку 37 ракетної дивізії РВСП, що дислокувалася в с.Сикоричі Ківерцівського району Волинської області.
trocjkovec З жовтня по грудень 1992 року Троцковець А.М. проходив службу на посаді помічника начальника по роботі з особовим складом 37 ракетної дивізії 43 ракетної армії в м.Луцьк.
В подальшому з грудня 1992 року по листопад 1994 року перебував на посаді начальника соціально-психологічної служби – заступника начальника 740 вузла зв’язку.
З листопада 1994 по лютий 1997 року продовжува службу на посаді заступника начальника 740 вузла зв’язку 13 армійського корпусу Прикарпатського ВО з виховної роботи.
В подальшому Троцковець А.М. проходив службу в 55 окремому полку зв’язку (вузловому) 13 армійського корпуса ПрикВО на посаді заступника командира полку з виховної роботи – начальника відділення виховної роботи.
З грудня 1997 по листопад 2002 року підполковник Троцковець А.М. був начальником 740 вузла зв’язку 13 армійського корпусу ПрикВО (Західного оперативного командування).
З лав Збройних сил України підполковник Троцковець А.М. звільнений наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних сил України 30 листопада 2002 року.
Підполковник Троцковець А.М. нагороджений відзнакою Міністерства оборони України “Доблесть і честь”, медалями та відзнаками СРСР та України.
Підполковник Троцковець Анастасій Миколайович помер 21 жовтня 2014 року, похований в м.Луцьк.


підполковник

ВАРВАРИК Павло Констянтинович

(2002-2003)

Підполковник Варварик Павло Костянтинович народився 25 листопада 1968 року в м.Житомир.

До лав Збройних сил Варварик П.К. призваний 1 серпня 1986 року Житомирським МВК та зарахований курсантом Ставропольського вищого військового інженерного училища зв’язку, котре закінчив в червні 1991 року з відзнакою та дипломом інженера радіозв’язку.

Військову службу офіцера-зв’язківця Варварик П.К. розпочав за часів Радянського Союзу в складі 43 ракетної армії Ракетних військ стратегічного признчаення, куди був направлений по закінченню СВВІУЗ та призначений на посаду інженера відділення передавальних радіопристроїв 740 вузла зв’язку 37 ракетної дивізії.

В цій посаді Варварик П.К. перебував по листопад 1992 року.

З проголошенням Акту про державну незалежність України 740 вузол зв’язку увійшов до склад Збройних сил України як частина військ зв’язку 13 загальновійськової армії (пізніше 13 армійський корпус). Варварик П.К. прийняв рішення продовжувати службу в Збройних силах України і 20 листопада 1992 року прийняв присягу на вірність народу України. В цей період Варварик П.К. вже був призначений на посаду начальника станції каналоутворюючих систем 740 вузла зв’язку, на котрій перебував по жовтень 1994 року.

В подальшому вся військова служба Варварика П.К. нерозривно пов’язана з 740 вузлом зв’язку 13 армійського корпусу, де він проходив посади:

– з жовтня 1994 року по жовтень 1997 року – начальник телеграфного відділення ;

– з жовтня 1997 року по листопад 2001 року – заступник начальника вузла зв’язку – начальник технічного відділення;

– з листопада 2001 року по грудень 2002 року – заступник начальника вузла – начальник пункта управління зв’язком.

В грудні 2002 року Варварик П.К. був призначений начальником 740 вузла зв’язку 13 армійського корпусу Західного оперативного командування. На виконання Державної програми реформування Збройних сил України  30 жовтня 2003 року 740 вузол зв’язку був розформований. Завдання по розформуванню 740 ВЗ 13 АК ЗОК було покладено на її командира майора Варварика П.К. з яким він успішно справився.

Після розформування військової частини Варварик П.К. продовжував службу у військовій службі правопорядку Збройних сил України на посаді начальника групи охорони, патрульно-постової служби та організації військової служби правопорядку у гарнізонах Луцького зонального відділення військової служби правопорядку Західного територіального управління військової служби правопорядку ЗСУ. В посаді начальника групи перебував по листопад 2004 року.

Військову службу в ЗСУ підполковник Варварик П.К. завершував на посаді начальника штабу – першого заступника начальника Луцького зонального відділення військової служби правопорядку Західного територіального управління військової служби правопорядку ЗСУ.

З лав Збройних сил України підполковник Варварик Павло Костянтинович звільнений наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних сил України 21 серпня 2008 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *