Командир роти “Королівської” бригади

Юрію – 23, він командує ротою «Королівської» бригади.
«Із 16 років військовий ліцей, потім строкова служба. Після цього вступив в академію. 4 роки академії, тепер тут», – розповідає він про своє становлення як військового.
Я питаю, чи важко працювати з людьми, і лейтенант, на диво, відповідає, що ні.
«У першу чергу треба бути чесним із ними. Якщо ти чесний із ними, вони будуть чесні з тобою. Потрібно працювати на них, вони працюватимуть на тебе», – розповідає Юрій про основні принципи роботи командира роти з армійцями.
Під час бою він не ховається, а приходить підтримати бійців.
«Коли командир поруч, це вселяє віру і впевненість у людей, дає їм силу. Це видно і по очах, і по вчинках: командир прийшов, давайте працювати», – говорить Юрій.
Він каже, зміни, що відбулися в армії за ці роки, – разючі.
«Армія дуже змінилась. По-перше, ставлення людей до служби. Забезпечення змінилося в кращий бік. Командування змінилось. Багато змін пройшло», – говорить Юрій. Але, каже, є ще що змінювати.
«Паперова армія, звичайно. Півроку сидимо на передовій, отримуємо багато засобів. Від’їжджаємо в район відведення – і починаєш те все списувати. Півроку отримуєш, півроку списуєш. Можна було б спростити це все. Наприклад, списання бінокля, втраченого в бою», – розмірковує командир.
Він здобув освіту у Львівській академії сухопутних військ. І хвалить рівень знань, який дають у виші.
«Нас академія підготувала на високому рівні. Після випуску ми одразу опинились у бойових діях, і всі були готові до цього. Багато викладачів – справжні офіцери, які на заняттях розповідали і загальні ази, і багато розбирали конкретних бойових дій уже цієї війни».
Такі, як Юрій, уже змінюють нашу армію і продовжуватимуть це робити після перемоги. Але хлопець наразі думає не про це.
«Я – командир роти і переживаю зараз тільки за особовий склад. Важливо, щоб люди, які тут зараз воюють, вийшли живими і здоровими, неушкодженими. Оце першочергове завдання», – говорить військовий.
Він вимогливий до себе.
«Якщо хтось поранений або якась позаштатна ситуація сталась, це означає, що я не допрацював, це мій недогляд, мій провал. Я переживаю за кожного. Можна сказати, ставлюся до них як до дітей. Знаю у кожного проблеми, знаю, що вдома робиться: у когось дружина хвора, там дитина в лікарню потрапила. Всім намагаюся допомогти, якось вирішити кожне питання. Я думаю, вони це цінують. Завжди мені допомагають. У мене сержанти хороші. Вони гарну пораду можуть дати», – розповідає Юрій.
Він не вихваляється і не напрошується на комплімент, просто розповідає, як влаштована робота в його підрозділі. Хоча командир бригади радив Юрія як одного з найкращих молодих командирів у всьому підрозділі.
«Моя рота готова на сто відсотків до виконання будь-яких завдань, які б не були задачі, ми їх виконуємо. І будемо виконувати надалі», – усміхається Юрій.
Хлопець мріє про мир, бо хоче побачити батьків та дружину, які хвилюються за нього.
Автор: Nastka Fedchenko
Фонд «Повернись живим»
Фото: Alexander Slepcowski

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *