Савур-Могилу у серпні 2014 році захопили і обороняли бійці 51-ї бригади (ВІДЕО)

1407855227Герої батальйону «Колос» у серпні минулого року змінили хід війни на Донбасі. Про них відомо небагато, адже бійці цього спецпідрозділу не люблять зайвої уваги. Добровольці, мобілізовані з Рівненської і Волинської областей, не шкодуючи себе, виграли однин з історичних боїв, атакуючи вчетверо більші сили противника.

Батальйон спецпризначення 51 окремої механізованої бригади «Колос» був основною ударною силою під час штурму кургану Савур-Могила. Напередодні 28 липня бійці отримали наказ знятися з блокпостів та зайняти оборону на кургані, який вже мав бути «зачищеним» від ворожих сил. 380 воїнів 51 бригади виступили маршем.

Коли розвідувальний підрозділ близько 10 ранку наблизився до Савур-Могили, з боку селища Первомайськ, то побачили, що на двох висотках майорять прапори так званої «ДНР», а бойовики нам нахабно махають руками, – пригадав командир відділення з позивним  «06-ий». – Саме там невдовзі і зав’язався перший бій.

Було зрозуміло: курган спочатку потрібно звільнити від терористичних сил, а вже потім займати там оборону. А ворог тим часом почав бити зі ствольної артилерії і мінометів по колоні української техніки, що зупинилася на підходах до кургану. Потім напереріз нашим військовим виїхали УАЗ і КАМАЗ з проросійськими найманцями. В перше «командирське» авто бійці «Колоса» поцілили з гранатомету. Водій вантажівки, що йшла слідом, вирішив не випробовувати долю, і КАМАЗ зник з поля бою.

– Тоді ми з УАЗа затримали двох найманців з Харкова і російського офіцера. Підполковник РФ отримав поранення руки. Він розповідав нам «казки», що він ополченець і шахтар. Але, зрештою, зізнався, що кадровий російський військовий, і ми передали його нашим спецслужбам, – додав «06-тий». – Поруч з нами, пліч-о-пліч йшов генерал-майор В’ячеслав Назаркін, який нині обіймає посаду заступника командувача військ оперативного командування «Північ». Така вже злість була у всіх, ми хотіли якнайшвидше взяти ту Савур-Могилу. Але, як завжди, чогось не вистачало – то координації, то боєприпасів. А генерал Назаркін, який з нами під обстрілами на виїзному командному пункті був, просто сходу «наступав на горло» озброєнцям, щоб підвозили боєприпаси, витягував нам у підмогу артилерійський резерв і не давав падати духом бійцям. Там ми побачили, що в бою і генерал і  солдат разом в одному окопі ховаються від мін, разом йдуть в атаку, п’ють з однієї фляги і курять одну цигарку….,- пригадав «Дикий».

IMAG0677

На штурм пішли о 21-ій. Спочатку по об’єкту «відпрацювала» артилерія, далі двома групами на техніці з виключеними фарами наші хлопці піднялися на курган. Билися рішуче, не шкодували себе, аби вибити ворога із вигідної позиції. Територію музейного комплексу наші бійці знали погано, та і в темряві рухатися було важко. Перебуваючи на відкритій місцині під щільним вогнем артилерії з боку Російської Федерації вони вимушені були відступити.

Зайнявши позиції поблизу селища Петровське, в «Колосі» розробили новий план захоплення кургану. Тоді батальйон очолив підполковник Микола Капінос з позивним «Нептун».

– Парадокс, але, здається, російські війська добре прорахували наші дії – з усіх можливих інтернет-ресурсів знищили фото, відео і схеми будівель музейного комплексу на кургані. Ми нічого путнього не знайшли окрім так званих супутникових знімків, – доповнив боєць-зв’язківець з позивним «Дикий». – Дуже дошкуляла російська артилерія. Тому розвідку проводили, як то кажуть, боєм.

IMAG0691Напередодні вирішального штурму, який відбувся 7 серпня 2014 року, українські військові провели бездоганну тактичну операцію. До гори наблизилося 5 наших танків, декілька  БМП-2 і відкрили вогонь. Їх підтримала самохідно-артилерійська батарея. В результаті цієї акції впала бетонна конструкція всередині стели, поховавши під собою бойовиків. Найголовніше – «колосовці» «відпрацювали» все чітко та повернулися без втрат. Це вселило бійцям ще більшу віру у перемогу.

– Ми скористалися своєю перевагою. «Колос» сформував з добровольців одну штурмову групу, своїх штурмовиків виставив батальйон 25 окремої повітряно-десантної бригади, а групи 3 полку спецпризначення оточили район бойових дій для виявлення можливої підмоги бойовикам, – розповів комбат «Нептун».

Савур-Могила на той час була «найгарячішою» точкою на мапі проведення АТО. Загалом, у вирішальному штурмі брали участь  72 бійця зведеного батальйону 51-ї бригади, зведеного батальйону 25-ї окремої аеромобільної бригади і групи Темура Юлдашева з позивним «Тренер».

Як розповідає «06-тий», сьогодні ті події здаються страшним сном, але він пам’ятає останній штурм дуже детально. Ворог бився запекло, до останнього. Наші хлопці заходили з двох боків групами. Спочатку найбільше «перепало» десантникам з 25-ки. Вони вимушені були відступити і не взяли б висоту, якби командир не підняв своїх хлопців і особисто не повів їх в атаку знову.

З іншого боку дії штурмовиків «Колоса» прикривав Т-64, який знешкоджував добре захищені позиції кулеметників. Вже на 40-й хвилині бою «06-го», командира штурмової групи від 51-ї бригади, поранило в ногу. Але надавати собі медичну допомогу часу не було. У тому бою хто міг тримати зброю – залишалися в строю. Кожен знав, що на його місце нікому ставати, а без вогневої підтримки хлопці загинуть.IMG_20140808_093752

БПМ бійця з позивним «Бєшений» навіть гусеницю згубила, але з бою так і не вийшла. Тоді отримав смертельне поранення старший лейтенант Валентин Пріхід, який пожертвував своїм життям, аби врятувати товаришів. Півтори години бою здавалися вічністю. Сили ворога слабшали, постріли поступово вщухали, обидві групи 51-ї і 25-ї бригад зімкнулися. Висоту було взято.

Протягом штурму командний пункт батальйону перебував під щільним вогнем артилерії з боку Російської Федерацій.

– Перевести подих не було й хвилини – ми одразу ж почали займати оборону. Надали допомогу пораненим і вони також зайняли позиції. Ми усі розуміли, що противник намагатиметься відбити курган, – говорить «Бєшений». – Після зачистки території кургану ми встановили, що нам протистояли бойовики так званого батальйону «Восток».

14 бійців і один танк батальйону спецпризначення «Колос» 51-ї окремої механізованої бригади тримали оборону на кургані Савур-Могила з 7 аж до 19 серпня 2014 року. Вони героїчно відбивали атаки противника. А в одному з боїв з оборонної позиції наш Т-64 дав відсіч аж семи атакуючим Т-72.

19 серпня батальйон «Колос» отримав наказ і передав свої позиції бійцям «Сумрака» та перейшов виконувати інші завдання.

Підсумком їхніх вдалих штурмових дій стали успішні рейди сил АТО в тилах противника, маневр 72-ї і 79-ї бригад вздовж кордону з Російською Федерацією.

– Усі повинні розуміти, що «Військовослужбовець 51-ї бригади» звучить гордо, – підсумували легендарні штурмовики кургану Савур-Могила «06-тий», «Дикий», «Бєшений» та їхній комбат «Нетпун».

Сьогодні ці бійці в складі військової частини проходять бойове злагодження на одному з полігонів Збройних Сил України і готуються до повернення на Схід України. Немає і сумнівів, що скоро ми почуємо про нові подвиги, не менш значущі, ніж штурм та оборона кургану Савур-Могила.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *