Такий близький і відданий символ нового року

2018 – рік Собаки, більшість із нас, напевно, чекала з нетерпінням. Хтось, очікуючи від нього особливих гараздів, тому що народився в рік Собаки, і розраховує, що покровитель року для нього на добро не поскупиться. А всі решта – тому, що як і годиться військовослужбовцям, – оптимісти, і тому, що Собака – це не якийсь там міфічний китайський дракон, а своє, близьке, хвостато-вухате, пухнасте і таке надійне! Бо Собака – єдина істота, здатна любити нас більше, ніж себе, тільки за те, що ми є, і бути беззастережно відданою! І їй байдуже: чи добре ми виглядаємо, в якому ми настрої, й скільки грошей у нашій кишені… Головне, що ми поряд, а отже, в нашого такого рідного, іноді – просто нестерпного в своїх собачих витівках, хвостатого друга життя вдалося!

На щастя, таким найвідданішим у світі другом, і не одним, може похвалитися, якщо не кожен боєць 14 окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід», то вже точно кожен підрозділ. Хтось із наших чотирилапих побратимів приходив на позиції сам, хтось там народився і виріс, когось підібрали маленьким, ще когось, дуже породистого, купували спеціально. Та любимо ми їх не за породу, а за те, що стають найвірнішими друзями, охоронцями й захисниками, розрадою у важких фронтових буднях.

Командир однієї з механізованих рот нашої бригади лейтенант Дмитро Сокоринський свого красеня Грома придбав під час служби на Рівненському полігоні. За півтора роки Гром із потішного цуценяти перетворився на справжню німецьку вівчарку, які славляться своїм розумом, легко піддаються дресурі. Майже усе своє життя пес провів із господарем у зоні АТО, до вибухів та пострілів звик, тож цьогорічну новорічну канонаду салютів, яку, на жаль, доводиться спостерігати в мирних містах, сприймає, на відміну від «цивільних» собак, як щось звичне. Зважаючи на вік, а може, й на характер Гром – пес надзвичайно грайливий, бавитися любить у тій самій мірі, що й їсти, тим паче, що харчів, необхідних для правильного розвитку й росту собаки, господар для нього не шкодує. А ще пес насторожено ставиться до цивільних, зате до людей у військовому однострої – завжди привітний. Щоправда, в міру – він же німецька вівчарка, а не болонка якась!

– Гром надзвичайно відчуває людей. Уже мав нагоду переконатися: якщо пес когось  незлюбив без причини, значить, краще з тієї людиною справ не мати, – розповідає про улюбленця лейтенант Сокоринський. – Взагалі, тепер уже не можу уявити свого життя без Грома. Відданості собак, як би дивно це не звучало, людям не осягнути. Адже пес, вихований тобою з цуценяти, в разі потреби не просто кинеться на твій захист, а й пожертвує заради тебе життям… Ті, кому пощастило мати вірного чотирилапого друга, без сумніву, мене зрозуміють. А тим, у кого такого друга ще немає, щиро бажаю його знайти!

             А ми бажаємо, шановні побратими, аби новий, 2018, рік приніс всім нам – мир, а кожному – омріяного щастя! А нашим улюбленцям – смачну кістку, і щоб блохи не кусали!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *