Затьмарене війною фронтове кохання

Цю годівницю хлопці встановили просто на передньому краї. На жаль, ми застали її без пернатих, вочевидь, наляканих звуками ворожих обстрілів. Ще не так давно противник заходив просто в населений пункт неподалік цих позицій і звідти вів прицільний вогонь про українських армійцях. Та наші побратими його такої можливості чітко й безапеляційно позбавили! Втім, окупанти раз у раз вдаються до розпачливих провокативних обстрілів та вилазок ДРГ.

-Залякувати нас таким чином – смішно, не на тих натрапили: отримують миттєву гідну відповідь. – каже старший лейтенант Сергій Токарчук.

Зазирнути йому в очі зможе далеко не кожен – через зріст нашого побратима. А якщо таки пощастить дотягтися, то в очах бойового офіцера, який пройшов бої під Докучаєвськом, Мар’їнкою, Красногорівкою, Станицею Луганською, з легкістю читається спокій, відвага, рішучість, витримка.

-Ніколи, навіть коли було дуже «гаряче», не дозволяв собі паніки, бо вона – прямий шлях до поразки. Тільки чіткі усвідомлені й вивірені дії дадуть змогу перемогти. На цьому стою, за таким принципом гартую свій колектив, – розповідає Сергій Токарчук. – І це дає результат, який відчутно б’є, в прямому й переносному сенсі, по ворогові.

У жовтні 2017 року за особисту мужність і героїзм старший лейтенант Сергій Токарчук був нагороджений орденом  «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня. Нагороду нашому побратимові вручав особисто Президент України Петро Порошенко.

-Це велика честь для мене, – трохи соромлячись, пригадує Сергій. – І безумовно, нагорода ця – не тільки моя, а всіх, з ким доля звела нас на фронті, з ким служу й воюю пліч-о-пліч, і кому багато чим завдячую. 

Цьогоріч у січні Сергій Токарчук одружився. Небагатослівний, старший лейтенант зізнається, що з дружиною, маленькою й тендітною Ольгою, санітарним інструктором, яка теж служить у нашій бригаді, познайомився 2 роки тому на полігоні.

– Ольга тоді тільки призвалася до лав Збройних Сил після закінчення медичного коледжу, – пригадує побратим. – А я тільки повернувся з відрядження, й закрутилося… 

– Сергій тоді тільки прийняв командування підрозділом, почав заходити у справах, згодом – на чай. І ось, ми вже одружені, – усміхається Ольга Токарчук. – Сергій надзвичайно відповідальний, стриманий, толковий… Та про що я? Він – найкращий, ідеальний чоловік, і я кохаю його всім серцем… Я зараз навіть уявити не можу, як я жила без нього, і на великій землі, і на передовій. Попереду в нас із Сергієм усе життя і море мрій, які ми неодмінно здійснимо. Бо ми разом, а це вже запорука успіху. Звісно ж, найперша з них – про нашу перемогу…  

Отак, у збірку фронтових історій про кохання, яку колись обов’язково видамо друком, лягла іще одна щаслива, хоч і затьмарена війною, оповідь.  ЇЇ, ми впевнені, Сергій та Ольга, колись із гордістю розповідатимуть онукам. Поєднуючи з розповіддю про те, як ми перемогли…

-Ми твердо стоїмо на своїй українській землі! Ні кроку назад! Тільки вперед! І перемога неодмінно буде за нами, – спокійно й упевнено каже Сергій. І на якусь мить навіть здається, що з висоти свого зросту він бачить майбутнє…

Кажуть, до годівниці на передовій прилітають голуби – символ миру і кохання. Так і має бути… От тільки хочеться, щоб прилетіли й оселилися назавжди – уже на мирній і безпечній українській землі…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *